с. Маринівка

Історія Маринівки сягає XIX століття. Вона формувалася як традиційне сільське поселення центрального Донбасу, де основними заняттями жителів упродовж десятиліть залишалися сільське господарство, тваринництво та праця на суміжних промислових і шахтарських підприємствах регіону. Сільський побут поєднував у собі глибокі українські степові традиції, повагу до праці на землі та тісний зв'язок між поколіннями.

Протягом багатьох років осередком знань та виховання молоді в селі була Маринівська загальноосвітня школа (I–II ступенів). Школа слугувала не лише навчальним закладом, а й центрам згуртування громади, де проводилися свята, просвітницькі заходи та зберігалася місцева історія.

У селі функціонував сільський будинок культури (або клуб) та бібліотека. Вони були центром дозвілля, де проводилися творчі вечори, відзначалися державні й народні свята, ділилися спогадами ветерани та місцеві майстри.

Первинну медичну допомогу мешканцям надавав фельдшерсько - акушерський пункт (ФАП) або амбулаторія. Для отримання спеціалізованої медичної допомоги та адміністративних послуг жителі зверталися до міських закладів Новогродівки. Маринівка у складі Новогродівської громади.

У результаті адміністративно-територіальної реформи село увійшло до складу Новогродівської міської територіальної громади (з центром у місті

Новогродівка). В адміністративній структурі громади село відносилося до відповідного старостинського округу, що дозволяло забезпечувати прямий зв’язок між мешканцями села та міською військовою адміністрацією/міською радою. Перебування у складі громади сприяло інтеграції комунальних, соціальних та освітніх послуг.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, чисельність населення села Маринівка становила близько 310–320 осіб. До 2022 року: Населення залишалося відносно стабільним (орієнтовно 250–300 мешканців), більшість з яких складали люди старшого віку та родини, зайняті в аграрному секторі й на підприємствах Покровського району.

У 2024 році внаслідок інтенсивних бойових дій на Покровському напрямку село Маринівка опинилося в зоні активних бойових дій. Наприкінці літа — на початку осені 2024 року село було тимчасово окуповане російськими військами. Переважна більшість місцевих жителів була вимушена евакуюватися до більш безпечних регіонів України. Сільська інфраструктура, житловий фонд та соціальні об’єкти зазнали суттєвих руйнувань. Збереження пам’яті про Маринівку — це шана її історії, праці її людей та віра у відновлення справедливості й повернення рідних домівок.