С. Галицинівка
Галицинівка за 30 секунд
1778 / 1780-ті джерела дещо розходяться щодо точної дати заснування: радянське енциклопедичне видання називає 1778 рік, «Спадок пам’яті» — орієнтовно 1780–1785 роки. | 1 111 → 906 мешканців за переписом 2001 року та за паспортом Новогродівської громади станом на 1 серпня 2021 року відповідно. |
≈ 3,95 км² площа села за паспортом Новогродівської міської територіальної громади 2021 року. | 04.10.2024 офіційна дата початку тимчасової окупації у державному переліку територій; повідомлення про фактичне захоплення з’являлися раніше. |
Село, яке з’явилося на березі Вовчої
Галицинівка — старе село на річці Вовчій, історія якого почалася задовго до промислового розвитку центральної Донеччини. «Спадок пам’яті» відносить заснування до другої половини XVIII століття і пов’язує назву з князем Голіциним, якому імперська влада надала землі в басейні Вовчої. Старі краєзнавчі матеріали конкретизують цю версію: приблизно 1778 року землі дісталися генерал-майору Сергію Федоровичу Голіцину, а нове поселення назвали Голіциновкою.
Чому в джерелах різні роки
Точна дата заснування подається по-різному. Енциклопедичний том «Історія міст і сіл Української РСР» називає 1778 рік. Сторінка «Спадок пам’яті» — орієнтовно 1780–1785 роки. Для сторінки пам’яті коректно зберегти обидві версії: вони погоджуються в головному — Галицинівка сформувалася наприкінці XVIII століття як власницька слобода, пов’язана з родом Голіциних.
Вовча як природна вісь села
Розташування вздовж річки Вовчої визначало господарське життя Галицинівки. Вода була потрібна для землеробства й тваринництва, підтримувала рибальство та млинарство, формувала Набережну й містки між частинами села. У XXI столітті близькість до Карлівського водосховища стала також фактором ризику: пошкодження його греблі у травні 2023 року спричинило підтоплення частини Галицинівки.
Землеробство як основа
Від ранньої слободи до сучасної громади Галицинівка залишалася передусім аграрним поселенням. «Спадок пам’яті» описує традиційні зернові, соняшник і тваринництво. У радянський період село було пов’язане з великим господарством м’ясо-молочного та зернового напряму, а в паспорті громади 2021 року в Галицинівці зафіксовані приватні сільськогосподарські підприємства «Фонд Земля» та «Галицинівка Агро».
Якою пам’ятають Галицинівку
Це село довгих вулиць уздовж річки, приватних садиб, полів, мостів і городів. Центр повсякденного життя формували школа, будинок культури, бібліотека, амбулаторія, поштове відділення, храм і старостинський осередок. Багато з цих функцій були зосереджені на вулиці Івана Середи та в центральній частині села.
Ключові віхи історії Галицинівки
Хронологія поєднує відомості зі «Спадку пам’яті», історико-краєзнавчих джерел, довоєнних офіційних реєстрів і документів воєнного часу.
1778–1780-ті | Формується слобода Голіциновка/Галицинівка на землях, пов’язаних із князем Сергієм Голіциним. Джерела дають різні уточнення дати заснування. |
1782 | Краєзнавчі матеріали, що посилаються на перепис, наводять 79 постійних мешканців ранньої Голіциновки. |
1851 | Історичні довідки згадують спорудження кам’яної Петропавлівської церкви — продовження тривалої православної традиції села. |
1859 | Статистичний список населених місць, наведений у довідкових матеріалах, фіксує 615 мешканців, 58 дворів, православну церкву і чотири ярмарки на рік. |
1957 | У центральному парку сформовано меморіальний комплекс, що об’єднав братську могилу, пам’ять про односельців і місцеву історію Другої світової війни. |
1960–1970-ті | Довідник радянського періоду описує в селі середню школу, клуб на 500 місць, бібліотеку, лікарню, аптеку та дитячий комбінат. |
2001 | Всеукраїнський перепис фіксує 1 111 мешканців. |
2020 | Галицинівка входить до Новогродівської міської територіальної громади Покровського району; формується Галицинівський старостинський округ. |
2021 | Паспорт громади наводить 906 мешканців Галицинівки; у школі №12 навчалися 84 учні, клуб мав зал на 400 місць, бібліотека — понад 14 тис. примірників. |
25.05.2023 | Російський удар пошкоджує греблю Карлівського водосховища. Вода йде річкою Вовчою в бік Галицинівки; частину мешканців евакуюють. |
19.01.2024 | Під час російського артилерійського обстрілу пошкоджено школу, будинок культури та вісім приватних будинків. |
30.05.2024 | Офіційний перелік відносить територію Галицинівки до територій активних бойових дій; цей статус у переліку триває до 03.10.2024. |
14.09.2024 | DeepState повідомляє про захоплення Галицинівки російськими військами. |
04.10.2024 | Офіційна дата початку тимчасової окупації Галицинівки у державному нормативному переліку. |
Село між землею і водою
Поля й соняшник Аграрний ландшафт — основа місцевої економіки. Довоєнні реєстри фіксують підприємства, що займалися рослинництвом і зерновими культурами. | Річка Вовча Річка формувала просторову структуру села, Набережну та щоденний контакт мешканців із водою. |
Освіта й культура Школа, сільський клуб і бібліотека були не окремими установами, а спільним громадським осередком із заходами, гуртками, святами та зустрічами. | Медицина й послуги Амбулаторія сімейної медицини, пошта і старостинський осередок забезпечували базові послуги без необхідності постійно їхати до Новогродівки чи Покровська. |
Галицинівка напередодні повномасштабної війни
Паспорт Новогродівської громади станом на 1 серпня 2021 року дає доволі точний зріз того, як було влаштоване село. Населення Галицинівки становило 906 осіб. Поряд із приватною забудовою та сільськогосподарськими підприємствами діяли школа, амбулаторія, клуб, бібліотека, поштове відділення та дві релігійні громади.
84 учні навчалися у Галицинівському ЗЗСО І–ІІІ ступенів №12 за даними паспорта громади 2021 року. | 400 місць мав зал Галицинівського сільського клубу на вул. Івана Середи, 1а. |
14 493 книги становив книжковий фонд Галицинівської сільської бібліотеки; паспорт також наводив 498 читачів. | Амбулаторія Галицинівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини працювала на вул. Сонячній, 29. |
Про дитячий садок «Спадок пам’яті» згадує дитячий садок як частину освітньої інфраструктури Галицинівки. Водночас у паспорті Новогродівської громади 2021 року окремий заклад дошкільної освіти в селі не перелічено. Тому в цьому матеріалі садок подано як елемент місцевої освітньої історії, але не як підтверджений окремий ЗДО станом на серпень 2021 року. |
Символи, які розповідають про село
Вовча Річка — найстійкіший природний символ Галицинівки: вона пояснює розташування села, Набережну, мости й частину місцевого господарства. | Петропавлівський храм Сучасна Свято-Петропавлівська парафія продовжує давню релігійну традицію, яка простежується в історичних згадках XIX століття. |
Поля й сільська праця Зернові, соняшник, тваринництво та приватні господарства формували економіку села протягом поколінь. | Ім’я Івана Середи Одна з центральних вулиць і пам’ятні об’єкти зберігали ім’я людини, чия біографія була пов’язана з Галицинівкою та пам’яттю про Другу світову війну. |
Про окремий герб Галицинівки У перевірених офіційних матеріалах не вдалося знайти надійного затвердженого опису окремої історичної символіки села. Тому символи вище — не реконструкція герба, а образи, які найкраще читаються з географії та історії Галицинівки. |
Пам’ять була частиною сільського простору
Меморіальний комплекс Державний перелік пам’яток фіксує у парку на вул. Центральній, 78 комплекс 1957 року: братську могилу, пам’ятник односельчанам та об’єкт, пов’язаний з Іваном Середою. | Вулиця Івана Середи Назва головної вулиці поєднувала персональну пам’ять із повсякденним життям — тут були школа, клуб, бібліотека, пошта й старостинський осередок. |
Стара Петропавлівська традиція Історичні згадки про кам’яну церкву середини XIX століття та сучасний храм показують тривалість релігійного шару пам’яті. | Набережна й вода Після подій 2023 року Набережна стала ще й місцем пам’яті про техногенно-воєнну загрозу: саме звідси евакуювали людей через підняття води. |
Люди, пов’язані з Галицинівкою
Сергій Федорович Голіцин Власник рангової дачі, з прізвищем якого краєзнавча традиція пов’язує первісну назву Голіциновка та заснування поселення наприкінці XVIII століття. | Іван Коваленко Колишній запорожець, якого, за краєзнавчими матеріалами, Голіцин запросив керувати слободою у 1787 році. З його роботою пов’язують активніше заселення ранньої Галицинівки. |
Іван Павлович Середа Військовослужбовець часів Другої світової війни, який жив у Галицинівці. Його ім’ям названа вулиця; пам’ять про нього була включена до меморіального простору села. | Микола Ахтирський Радянське краєзнавче видання згадує його як організатора місцевого партизанського загону у 1918 році. Цю інформацію варто читати з урахуванням ідеологічної рамки того видання. |
Вулиці як частина пам’яті
Назви вулиць показують різні шари села — річку, природу, радянську топоніміку та персональну пам’ять. Відкриті поштові довідники також зберігають попередні назви окремих вулиць, що корисно для старих фотографій і документів.
Івана Середи | Головна громадська вісь: школа, клуб, бібліотека, пошта й старостинський осередок. |
Набережна | Безпосередній зв’язок із Вовчою; у травні 2023 року звідси евакуювали мешканців через підтоплення. |
Кірова → Сонячна | Приклад зміни радянської топоніміки; на Сонячній розташовувалася амбулаторія. |
Петровського → Лісова | Перейменування, зафіксоване у відкритих поштових даних; нова назва апелює до природного образу. |
Комсомольська → Миру | Ще один приклад переходу від радянської назви до нейтральної сучасної. |
Центральна | На цій вулиці розташовані храм і меморіальний комплекс — два різні шари сільської пам’яті. |
Війна та збереження пам’яті
2023: удар по Карлівському водосховищу
25 травня 2023 року російський удар пошкодив греблю Карлівського водосховища. Розпочалося неконтрольоване скидання води в річку Вовчу в напрямку Галицинівки. МВС повідомляло, що з Набережної евакуювали 26 людей, серед них 8 дітей; було підтоплено шість домоволодінь. Ця подія показала, наскільки інфраструктура сусідньої Карлівки й водна система Вовчої безпосередньо пов’язані з безпекою Галицинівки.
2024: обстріли, евакуація, бої
У січні 2024 року російський артилерійський обстріл пошкодив Галицинівський будинок культури, школу та вісім приватних будинків. Сторінка «Спадок пам’яті» описує подальше системне погіршення безпекової ситуації, руйнування цивільної інфраструктури та евакуацію мешканців, зокрема за участю поліції й волонтерів.
Дві дати окупації, які не варто змішувати
14 вересня 2024 року український OSINT-проєкт DeepState повідомив, що російські війська окупували Галицинівку. Водночас офіційний державний Перелік територій фіксує 04 жовтня 2024 року як дату початку тимчасової окупації села. Це різні типи джерел: перше відображає оперативну оцінку ситуації на фронті, друге — нормативну дату для державного обліку. У матеріалі пам’яті доцільно зберігати обидва факти із чітким поясненням.
Що означає збереження пам’яті Для Галицинівки важливо фіксувати не лише руйнування та бойові події. Не менш цінні довоєнні фотографії школи й клубу, читачів бібліотеки, шкільних випусків, храму, меморіалу, Набережної, мостів через Вовчу, садиб і польових робіт — усе те, з чого складалося звичайне життя. |